Зовнішній блок кондиціонера важить від 25 до 60 кг, залежно від потужності системи, і висить на стіні роками — часто на висоті третього-п’ятого поверху. Тому підготовка місця монтажу — це не формальність, а питання безпеки і довговічності всієї системи. Помилка на цьому етапі коштує дорого: тріщини в стіні, вібрація, яка розхитує кріплення, або взагалі падіння блоку через кілька років експлуатації.
Розберемо, що саме треба зробити до приїзду монтажників, або якщо ви плануєте встановлювати блок самостійно.
Оцінка стіни: з чого вона зроблена
Перше, що варто з’ясувати — матеріал стіни. Це визначає весь подальший процес.
Цегляна кладка тримає кріплення добре, якщо цегла повнотіла. З пустотілою цеглою складніше — дюбель може провалюватися в порожнечу, тому використовують хімічні анкери або наскрізний монтаж з протилежним упором.
Газоблок і піноблок — найпроблемніший варіант. Матеріал м’який, кришиться, звичайний дюбель у ньому тримається погано. Тут потрібні спеціальні хімічні анкери для пористих матеріалів або кронштейни з розподілом навантаження на більшу площу.
Монолітний бетон — найнадійніший варіант. Витримує будь-яку вагу за умови правильного свердління і якісних дюбелів.
Утеплений фасад (пінопласт, мінвата під штукатуркою) — окрема історія. Кронштейн через утеплювач кріпити не можна, він просто продавить м’який шар. Треба або наскрізне кріплення до несучої стіни через утеплювач спеціальними довгими анкерами, або монтаж на металеву раму, яка розподіляє вагу на кілька точок несучої конструкції.
Вибір місця: не тільки про естетику
Багато хто думає, що головне — щоб блок не муляв око з вулиці. Насправді критеріїв більше.
Відстань між зовнішнім і внутрішнім блоком не повинна перевищувати ту, що вказана виробником — зазвичай 15-25 метрів залежно від моделі. Чим довша траса, тим менша ефективність системи і більше фреону потрібно на заправку.
Блок не варто вішати:
- прямо під вікном сусіда знизу (шум і вібрація доставлять йому масу задоволення);
- у місці, куди постійно потрапляє пряме сонце влітку — компресор перегрівається, ефективність падає;
- біля вихлопної труби витяжки з кухні або каналізаційного стояка;
- на ділянці стіни, куди взимку падає лід чи сніг з даху.
Оптимальна висота — 1-1,5 метра від рівня землі для приватного будинку, або зручна для обслуговування точка на фасаді багатоповерхівки. Треба залишити доступ для сервісного техніка — якщо блок повисне в точці, куди без промислового альпініста не дістатися, обслуговування перетвориться на квест.
Також важливо витримати відстань від стіни — мінімум 10-15 см для нормальної циркуляції повітря через теплообмінник. Якщо притиснути блок впритул, він буде гнати гаряче повітря сам на себе, і охолодження в приміщенні погіршиться.
Розмітка і перевірка комунікацій
Перед свердлінням обов’язково перевіряють, що приховано в стіні. Це критично важливий момент, яким часто нехтують.
Використовують детектор прихованої проводки — недорогий прилад, який показує наявність кабелів під штукатуркою. Якщо в будинку немає точної схеми електропроводки (а в старих будинках її часто просто немає), краще перестрахуватися. Свердло, що потрапляє в кабель під напругою, — це не тільки зіпсований інструмент, а й реальна небезпека для монтажника.
Так само перевіряють на наявність труб опалення чи водопостачання, якщо стіна внутрішня або є підозра, що комунікації прокладені саме тут.
Розмітку роблять за шаблоном кронштейна, який іде в комплекті з блоком, або замірюють вручну по кресленню виробника. Використовують рівень — обов’язково, і в горизонтальній, і у вертикальній площині. Перекошений блок працює гірше: компресор і вентилятор розраховані на певне положення, і хронічний перекіс скорочує ресурс механізму.
Підготовка поверхні
Якщо стіна оштукатурена, а штукатурка старенька і сипучка — краще зачистити ділянку монтажу до основи. Дюбель у пухкий шар штукатурки не тримається, яким би якісним він не був.
На цегляній чи бетонній стіні місце під отвори очищають від пилу і бруду. Якщо стіна волога (актуально для новобудов, де ще триває усадка і виведення вологи з конструкцій), варто дати їй просохнути перед монтажем — вологий бетон гірше тримає анкерне з’єднання.
Для утепленого фасаду перед свердлінням позначають точне розташування несучої стіни під шаром утеплювача і облицювання. Це можна зробити за допомогою довгого тонкого свердла-щупа або за проектною документацією будинку.
Свердління отворів
Отвори під кріплення роблять перфоратором з переходом у режим удару для цегли і бетону, або в звичайному режимі свердління для газоблоку (щоб не розкришити матеріал).
Діаметр свердла підбирають під конкретний тип дюбеля чи анкера — зазвичай виробник кріплення вказує це на упаковці. Глибина отвору повинна перевищувати довжину дюбеля на 5-10 мм, щоб залишався запас під пилюку, яка неминуче накопичується на дні.
Після свердління отвір продувають від пилу — грушею, компресором або просто видувають ротом (так, буквально, монтажники часто так роблять на об’єктах без спецінструменту). Пил у отворі знижує адгезію дюбеля зі стінкою, і кріплення тримає гірше.
Наскрізний отвір для трубопроводу
Окремо готують отвір для проходу мідних труб, дренажного шланга і кабелю живлення між внутрішнім і зовнішнім блоками. Діаметр зазвичай 50-75 мм, залежно від товщини теплоізоляції на трубах.
Свердлять з невеликим нахилом назовні (3-5 градусів) — це потрібно, щоб конденсат, який утворюється в трасі, стікав на вулицю, а не потрапляв у приміщення. Дрібниця, а забувають про неї часто, і потім дивуються, звідки волога пляма на стіні під внутрішнім блоком.
Для товстих стін (цегляна кладка в 2-2,5 цегли або утеплений фасад із зовнішнім шаром) використовують спеціальні коронки великого діаметра на перфоратор або дриль з довгим свердлом.
Кріплення кронштейна
Кронштейн монтують на підготовлені дюбелі чи анкери, обов’язково перевіряючи горизонт рівнем після затягування кожного болта — бо навіть один нерівномірно затягнутий кріпильний елемент здатний перекосити всю конструкцію.
Для важких блоків (мультизональні системи, потужні кондиціонери на приміщення від 50 м²) варто взяти кронштейн з запасом по навантаженню — не впритул за паспортною вагою, а з запасом хоча б 30-40%. Вібрація під час роботи компресора дає додаткове динамічне навантаження, яке паспортна вага не завжди враховує.
Після встановлення кронштейна перевіряють його на розхитування — важіль руками в різні боки. Якщо є хоч найменший люфт, кріплення підтягують або переробляють заново, поки не переставили на нього блок.
***
Якісна підготовка стіни — це той етап, де економити час найгірша ідея. Куди правильніше витратити зайву годину на перевірку матеріалу стіни, розмітку і продування отворів, ніж потім знімати кондиціонер зі стіни, що почала кришитися під вагою кронштейна. Якщо є сумніви щодо матеріалу стіни або немає впевненості у власних силах — краще довірити монтаж фахівцям, які на місці оцінять конструкцію і підберуть правильний тип кріплення.